Литва: суд виправдав жорсткі коментарі співробітника мерії Вільнюса про росіян

​Дільничний суд столиці Литви виправдав старшого фахівця відділу громадського порядку Вільнюського міського самоврядування Дарюса Келу за звинуваченням у розпалюванні ненависті до російського народу

Про це пише Delfi.

Келу звинувачували у зв'язку з коментарями, які він раніше написав до статей про військовий конфлікт в Україні та російські військові навчання в Калінінградській області.

Суддя Робертас Райніс оголосив, що Кела не вчинив дій, що мають ознаки злочину. Суд, ґрунтуючись на висновках фахівців, зазначає в ухвалі, що основна частина коментарів Кели була спрямована не проти російського народу, а його частини — військових, які вчинили і вчиняють злочини.

"В публічному просторі усіма визнано, що Російська Федерація окупувала та анексувала територію іншої, Української держави — Кримський півострів, організувала і брала участь у збройному конфлікті на території сходу України, за що стосовно неї застосовуються політичні та економічні санкції", - йдеться у рішенні.

"Також визнається, що РФ здійснює агресивну політику щодо інших держав, пропагує російський шовінізм, погрожує збройними конфліктами сусіднім державам. Президент Литовської Республіки назвала РФ державою з ознаками терористичної організації, політологи називають її країною з ознаками "м'якого фашизму", а її дії в Україні називаються злочинними", - йдеться в постанові суду.

Цей вирок не є остаточним і може бути оскарженим у Вільнюському окружному суді.

У коментарі в лютому 2017 року Кела писав, що Росія - ворог Литви і всього світу, країна злиднів, голоду і невдах, і вона буде знищена. В інших коментарях він називав росіян "кацапами", а Росію - "смердючою фашистською державою, якою керує олігарх фюрер Путін". В одному з коментарів він радіє, що на сході України "були вбиті кацапи, які вбили тисячі людей, тому зараз тілами кацапів в Україні засіяні поля, їх не прибирають, вони там гниють на полі бою, але є від них і одна користь - трупи солдат звироднілої Росії удобрюють українську землю".

Він також писав, що "від кацапа іншої користі і бути не може", тому Росія, яка окупувала Україну - це "звироднілий постачальник трупів для України, а основний замовник цих трупів - злочинний фюрер Путін".

Кела свою провину не визнав. Він заявив, що в коментарях писав не про російський народ, а про Росію як державу і про агресивну політику її керівництва.

В Італії почався суд у справі українського нацгвардійця Віталія Марківа

​

У п'ятницю, 6 липня, в італійському місті Павія розпочався судовий процес у справі Нацгвардійця Віталія Марківа.

Бійця Нацгвардії, який має подвійне українсько-італійське громадянство, підозрюють у причетності до вбивства журналіста Андреа Рокеллі в 2014 році. Марківа, затримали рік тому в Болоньї. Від того часу він перебуває за ґратами в очікуванні суду.

Марків є підозрюваним у справі про загибель журналіста Андреа Рокеллі, якого вбили під час обстрілу 24 травня 2014 року біля підніжжя гори Карачун в околицях Слов'янська.

Українська влада провалила слідство у цій справі, після чого за неї взялися італійські правоохоронці, які затримали Марківа в аеропорту Болоньї, коли він прилетів провідати матір.

Як стверджують італійські слідчі Марків, та «група неідентифікованих незаконних військових, які базувалися на вершині гори Карачун, учинив умисне вбивство Андреа Роккеллі, здійснивши спершу серію пострілів із різних видів вогнепальної зброї, а потім — коли той намагався сховатися в рові, аби врятувати собі життя — 20 пострілів із міномета».

Українцю загрожує ув'язнення терміном до 15 років.

Это не правительство, а идеальный крысиный мир...)

Каждый из них символизирует что-то уникально-порочное

Нам несказанно повезло. В награду за собственное созревание в качестве лидеров мы получили целый сонм феерических персонажей, каждый из которых символизирует что/то уникально-порочное. Называешь фамилию и все сразу понимают, о каком грехе речь... Нет. По отдельности таковых в любом государстве и в любом правительстве валом. Но вот так сразу и чтобы все вместе. Это только для нас)... Омелян - символ голимого фанфаронства. Рева - идол жлобства и провинциальной глупости. Гройсман - феерия подворотни в слэнге, мыслях и безграмотности. Но Коболев. Душка Коболев - это высший пилотаж циничной жадности. И что потрясает особенно, так это их одинаковые масляные глазки, потные ручонки, дребезжащие косноязычной скороговоркой голоса и вера в вечную безнаказанность. Идеальный крысиный паноптикум...

Вернусь на минутку к безупречной аморальности. Не первой, правда, уже свежести. К легендарной 46-миллионной (в вышиванчатых долларах) премии для группы управленцев из НАК Нафтогаз. Все уже сказано до меня. И все сказанное - убийственно верно. Налицо удивительнейшая неадекватность и цинизм... Впрочем, меня лично куда больше интересуют нарциссические самоощущения того же Коболева. Нужно быть глубоким внутренним, простите, опущенцем, чтобы вести себя так. Жадно, хищно брать то, что совсем не твоё. И юзать тупую оправдательную пластинку - «мы же круто выиграли иски?» Оставлю за скобкой риторическое - выиграли ли или ещё в пути? И Коболев ли, а не тысячедолларовый юрист «ноу/нэйм» это сделал?.. О Коболеве. Во/первых, персонаж искренне считает себя эффективным. Хотя, по сути, ничего существенного не сделано. В отрасли и в НаКе. Много ситуативных провалов, а некий относительный баланс - итог банального тарифного взогрева населения. И все... Во/вторых, персонаж искренне не понимает, что является всего лишь менеджером гос/компании. Очень проблемной гос/компании. И не ему решать - эффективно ли он наёмничает... В/третьих, иски подобного рода - суть работы крупных сырьевых компаний. Сегодня ты выигрываешь, завтра поигрываешь... И если есть премия за относительную юридическую победу, то почему тогда нет формулы соответствующего многомиллионного взыскания за проигрыш?).. Ещё раз. Эффективное управление складывается по нарастающей из сотен правильных пошаговых управленческих решений. В данном случае имеет место классическое крысиное - «утром и сразу деньги, а стулья когда/нибудь»...

Лебідь, рак і щука у списку Гройсмана

Нещодавно у виданні "Обозреватель" був опублікований список з 10 можливих лідерів майбутньої партії прем'єра Володимира Гройсмана. Крім старих і перевірених друзів прем'єра з Вінниці в ньому присутні помітні фігури з БПП. Десятка Гройсмана виявилася досить різноплановою. Як не дивно, але "вінницькі" займають у ньому не найяскравіші позиції.

Вінницьке братство

Володимир Кістіон – старий перевірений вінницький кадр Володимира Борисовича. Стартувавши з позиції директора ямпільського водоканалу, він доріс до віце-прем'єра. Лейтмотивом діяльності Кістіона є його безумовна відданість клану Гройсманов. У свій вінницький період він неодноразово грав роль вірного функціонера, які виконував в інтересах сім'ї нинішнього прем'єра різні доручення і реалізовував проекти. Наприклад, з його діяльністю пов'язують банкрутство Вінницького лампового заводу. Пізніше Кістіон курирував процес переведення всього житлового фонду на обслуговування в "правильний" приватний ЖЕК. До речі, ці компанії працюють до цих пір.

У нинішньому уряді він часто використовувався Володимиром Гройсманом у протистоянні з керівництвом "Нафтогазу України". Однак, після недавнього переходу держкомпанії під крило президента, Кістіон залишився не при справах. Поділ держкомпанії відкладено, а проект передачі ГТС "Магістральні газопроводи України" - перенесено до 2020 року. Хоча, крім енергетики до його компетенції відносяться так само використання надр та екології.

Ще один старий вінницький кадр – Мирослав Продан. У даний момент він є виконуючим обов'язки голови Державної фіскальної служби України. За даними деяких ЗМІ, Продан фігурував у кримінальних розслідуваннях, які стосувалися дій вінницької ДФС при митному оформленні експорту горіхів. Активісти звинувачували місцевих податківців і митників в "кришуванні горіхової мафії". Сам Продан звинувачення відкидає.

Наши порты сегодня — это музеи портового хозяйства прошлого века

С автодорогами в Украине все ясно и без комментариев, а что же происходит в портах Украины, наиболее эффективной площадкой для пиара нынешнего Министра инфраструктуры Украины?

С автодорогами в Украине все ясно и без комментариев, с УЗ, т. е. железной дорогой, пока не очень-то понятно, так как после того, как заезжий специалист-управленец облегчил украинское государство на миллион долларов своей зарплаты и уехал тратить деньги за границу, эти же миллионы выплачивают уже украинскому менеджеру и с тем же результатом для результата; с Укрпочтой аналогично предыдущим отраслям. А что же происходит в портах Украины, наиболее эффективной площадкой для пиара нынешнего Министра инфраструктуры Украины?

Начнем с итогов года 2017 года. Сравнение даже с самым худшим по объемам погрузки-выгрузки за последние 5 лет годом, то есть, с 2016-м, показывает такой же плохой результат. Всего 132 млн. тонн в общем и без каких-либо трендов на увеличение. Причем, для портовых чиновников, и так поднаторевших во всяческих манипуляциях с цифрами, откровенной удачей можно назвать схему Роттердам+, по которой через пол-мира (Америка, Южная Африка) уголь везут в порты нашей страны. То есть, если бы не энергетический уголь со своими миллионами тонн «прибавки», портовая отрасль опустилась бы ниже даже самого провального прошлого года. А «с угольком и Роттердамом» можно оправдывать совершенно безумный рост зарплат в центральном аппарате Администрации морских портов Украины (АМПУ): «Мы же не падаем...».

Интересно, что не растет даже экспорт украинского зерна через порты, на который столько возлагается надежды во всех портах. Как было в 2016 году 40 млн. тонн, так и зафиксировано в 2017-м. Традиционно уже падает в объемах погрузки экспортная железная руда: падение аж на 5 млн. тонн с новым антирекордом в 27 млн. тонн по году. Из года в год государство, в угоду одному олигарху и благодаря портовым чиновникам, роет и роет, углубляет и углубляет причалы в порту Южный — ниже уже любых расчетов и здравого смысла, а объемы погрузки руды падают и падают. При том, что техническая сторона этого рытья исключительно опасная см. мнение:

Греческий огонь: Украина в ожидании церковной автокефалии

Заявление Президента Украины Петра Порошенко о начале процесса создания Единой поместной церкви вызвало шквал эмоций. Ожидается ещё одно консолидированное заявление от Верховной Рады Украины. На май намечено заседание Синода Константинопольского патриархата. Главная интрига: будет ли из этого всего толк, или это лишь предвыборный тизер политиков?

Тот факт, что Пётр Порошенко сделал сенсационное заявление, говорит о том, что принципиальное решение уже принято. По имеющимся у автора данным, переговоры шли очень тяжело и болезненно. У каждой заинтересованной стороны было изначально своё видение того, что должно быть на выходе.

Обозначу те ключевые позиции, которые были известны и не представляют особого секрета. Самые горячие события происходили в треугольнике «украинский политикум — Киевский патриархат — Вселенский патриархат». Украинский политикум был представлен Президентом Украины Петром Порошенко, председателем Верховной Рады Андреем Парубием, главой Кабмина Владимиром Гройсманом, а также рядом народных депутатов. Это говорит о том, что между ключевыми фигурами украинской власти есть консенсус, что решение церковного вопроса представляет государственный интерес и даже вопрос национальной безопасности. В оппозиции к проавтокефальной власти неизменно находится бывшая Партия регионов, ныне именуемая Оппозиционным блоком.

«Батьківщина» закликає ухвалити законопроект, який дає можливість розблокувати роботу агросектору

«Батьківщина» закликає владу припинити знущатися над аграріями та ухвалити законопроект №7403-2, який дає можливість розблокувати роботу аграрного сектору.

Про це заявила лідер фракції Юлія Тимошенко на брифінгу за підсумками Погоджувальної ради лідерів парламентських фракцій та комітетів, повідомляє Поштівка.

«Останні тижні аграрії перекривали траси, блокували державні установи на місцях, надсилали уряду і президенту ультиматуми і вимоги через скасування пільг для аграріїв», – зазначила політик.

Вона закликала всіх народних депутатів підтримати зазначений закон та дозволити існувати не лише монопольним корпораціям та земельним латифундистам, а й середньому класу агарних підприємств.