Нещодавно мені як журналісту довелось зіткнутися з ситуацією, коли я півтора місяці тому, 30 жовтня, направив два інформаційних запити керівнику Миколаївської філії Адміністрації морських портів України на електронну адресу, єдину, яка була зазначена на сайті відомства. Оскільки в Адміністрації Миколаївського морського порту вибухнув скандал щодо нового керівництва держпідприємства, зокрема, щодо роздутого штату радників та помічників в.о. начальника адміністрації ММП Володимира Козонака, я цікавився їхніми прізвищами, іменами та по батькові, датами призначення, їхніми заробітними платами.
Пройшло два тижні, але відповідей нема. Телефоную за тим єдиним номером, який є на сайті Адміністрації МПП. Бере слухавку жіночка.
- Так ви не на ту адресу надсилаєте. От вам номер телефону загального відділу, туди телефонуйте, вам нададуть там адресу, куди ваші запити направити.
У загальному відділі просять переслати мої запити на іншу адресу. Підтверджують те, що отримали. Добре, два тижні втраченого часу пробачаю, але кажу жіночці, що «слухайте, чому у вас на сайті не вказано, до кого звертатись за доступом до публічної інформації, ви ж порушуєте таким чином закон». У відповідь отримую сухе «я зрозуміла, все?». Ну, тобто явно чхати вона хотіла на якійсь там Закон України «Про доступ до публічної інформації» і на те, що її підприємство його порушує.
А саме. По-перше, згідно з частиною 5 статті 14 цього закону, розпорядники інформації зобов’язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації. Такого співробітника в Адміністрації Миколаївського морського порту, як я зрозумів, немає. Не дивлячись на те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» діє вже 5 років.
Пройшло два тижні, але відповідей нема. Телефоную за тим єдиним номером, який є на сайті Адміністрації МПП. Бере слухавку жіночка.
- Так ви не на ту адресу надсилаєте. От вам номер телефону загального відділу, туди телефонуйте, вам нададуть там адресу, куди ваші запити направити.
У загальному відділі просять переслати мої запити на іншу адресу. Підтверджують те, що отримали. Добре, два тижні втраченого часу пробачаю, але кажу жіночці, що «слухайте, чому у вас на сайті не вказано, до кого звертатись за доступом до публічної інформації, ви ж порушуєте таким чином закон». У відповідь отримую сухе «я зрозуміла, все?». Ну, тобто явно чхати вона хотіла на якійсь там Закон України «Про доступ до публічної інформації» і на те, що її підприємство його порушує.
А саме. По-перше, згідно з частиною 5 статті 14 цього закону, розпорядники інформації зобов’язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації. Такого співробітника в Адміністрації Миколаївського морського порту, як я зрозумів, немає. Не дивлячись на те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» діє вже 5 років.