Низка положень стратегії викликають сумніви, а деякі взагалі виглядають прагненням видати бажане за дійсне.
30 травня Кабінет міністрів України схвалив Національну транспортну стратегію України до 2030 р. "Drive Ukraine 2030". Її розробила команда Міністерства інфраструктури України спільно з провідними європейськими експертами в галузі транспорту за підтримки представництва ЄС в Україні та Європейської комісії. 21 червня стратегію "Drive Ukraine 2030" представили в Києві широкому загалу.
Як і в будь-якому питанні, що стосується інфраструктури, тут є багато зацікавлених сторін. Окрім самого Міністерства інфраструктури, це також "Укрпошта", "Укравтодор", "Укрзалізниця", Адміністрація морських портів України та багато інших. Та й у будь-якому разі, питання розвитку інфраструктури за визначенням стосуються всіх громадян країни.
У словах Володимира Омеляна на презентації стратегії було багато пафосу про майбутнє України. Ми ж, у свою чергу, вирішили критично розглянути деякі положення документа, які міністр інфраструктури перелічив у своєму виступі.
Головний самообман
Спочатку процитую Володимира Омеляна: "Україна — хаб між Європою і Азією. Україна може серйозно заявити про себе як учасник проекту нового Шовкового шляху, для чого потрібні прозорий і ефективний механізм оформлення митних вантажів, якісна система залізничних і автомобільних магістралей".
Саме так виглядає дежавю. За 23 роки роботи економічним оглядачем я ці слова чув безліч разів, тільки замість слова "Україна" вставляли назву якоїсь іншої держави. З 1989–1991 рр. і до сьогодні мостом або хабом між Європою і Азією себе називали всі, кому не ліньки, — від Литви з Латвією до Словаччини, Туреччини, Грузії і далі за списком країн регіону.